субота, 1 травня 2010 р.

Рутинні будні та спроба їх збагатити

Мабуть, трохи наївно було, вирушаючи в Нову Зеландію, думати, що навантаження в західних університетах менше, ніж було в Могилянці. Я ще пам'ятаю той момент, коли сидів за Google Earth і, клікаючи на фотки, був у захваті наскільки ця країна красива. Тоді я думав "коли ж я буду вчитися?..." коли мені треба всю цю красу відкрити для себе.
Втім, більшість сподівань розвіялися ще того семестру коли я зрозумів, що таки доведеться вчитись, можливо навіть більше ніж вдома :) Я знав що на магістратурі за місцевими стандартами мене чекає подвійне навантаження. Цікаво, що в школах тут, порівняно з нашими, учні б'ють байдики. Шкільна освіта в Україні дійсно набагато краща. А от університети.... Уявляю який стрибок доводиться робити тутешнім студентам. Навіть більший стрибок, коли переходиш на магістратуру або postgraduate studies.
Словом, останні три тижні мені довелося провести в нудному написанні письмових робіт (наступні два мене чекає те саме). Я й не міг подумати, що в комп'ютерній залі для студентів-магістрів (на фото) я буду проводити третину всього свого часу, включаючи сон. Тому студенти жартують, що до шкафчиків для речей, кухні на наступному поверсі та душу ще не вистачає ліжок :)
Такі перспективи мене не дуже влаштовували. Переконавшись в тому, що доцільніше робити хоч якісь перерви - бо після них стаєш продуктивнішим - я вирішив на цих вихідних таки виїхати на вєліку за Окленд. Два тижні тому ми втрьох це майже зробили.
Прокинувшись рано суботнього ранку, я визирнув за вікно і побачив чисте небо і... МІСЯЦЬ. Причому я ще ніколи не бачив його таким яскравим вдень. Сонце уже сяяло, а він нікуди не дівався. Вирішивши прогулятись трохи і сфоткати його, я подумав що, мабуть, в Південній півкулі його можна побачити з іншого кута.
Поснідавши на напхавшись новими фруктами, дерево яких, виявляється, рости прямо біля заднього виходу з будинку (яким ми користуємось), - я зібрався з силами, почекав поки пройде маленький дощик, і вирушив. Того ж дня новозеландська погода проявила всю свою мінливу сутність, мабуть перевершивши навіть Лондон: короткочасний дощ ішов разів п'ять-шість, причому кожного разу потім з'являлося сонце. Тут хмари настільки швидко ходять, що чисте небо може стати повністю сірим хвилин за 15. Тому я прогнозам погоди тут не довіряю. Під час поїздки мені доводилось ховатись під усякими деревами. На фотках можна побачити як в одну мить ллє дощ, а рівно через 2 хвилини вже світить сонечко.
Тим не менше... поїздочка виявилася досить тяжкою. По дорозі я намагався відвідати всі цікаві місця. Одним з них був спеціально створений парк для дуже цікавих птахів - pigeons. Вони живуть у болотяному середовищі.
Зрештою, після шалених зусиль у подоланні безлічі підйомів та опору сильному вітру, я досяг своєї мети - виїхав за Окленд, це дуже простяжне місто. Правда для крутіння педаль далі в мене вже сил лишилось мало (не забуваємо ще про повернення додому)). Наприкінці, хоч і дуже втомлений, я був радий дістатися дому добре наїстися млинцями з медом :)

Після цієї поїздки я переосмислив свою ідею, чи навіть мрію, відкрити всю красу Нової Зеландії на велосипеді. Насправді ця країна досить гориста, і кататись на вєліку тут в більшості місцях вкрай складно. Класна цьому альтернатива - мотоцикл. Ех, якби тільки в мене були права! Тим не менше, саме на мотику можна побачити найбільше, якщо у вас не дуже багато часу. Якщо час є - вперед в похід. По всій країні тут дуже багато туристичних
маршрутів, які тягнуться крізь велич гір, льодовиків, озер, лісів. Сподіваюсь колись у мене буде часова та фінансова можливість самому це все побачити та показати країну рідним та друзям :)

3 коментарі:

  1. А ти замітив яку райдугу піймав на фото,що перед птахом...А ті плоди,що на фото,як називаються і який мають смак?

    ВідповістиВидалити
  2. Аякже. Веселок я в цей день бачив штук 5 - то дощ, то сонце. А плоди трохи солодкуваті, але не дуже. Спитаю як називаються)

    ВідповістиВидалити
  3. Плоди називаються червона вишнева гуава (red cherry guava). Виявляється, багаті на вітамін С. Мають чимало кісточок, які краще не жувати))

    ВідповістиВидалити