Новий семестр - нове життя

Повернення в Окленд виявилося зовсім іншим ніж мій перший приїзд сюди. Воно стало як початок нового розділу іншого життя.
Варто, перш за все, відмітити те, що повернувся я в теплу пору року, тобто коли тепло від літа ще гріло всіх навколо, а зимові дощі були подалік. По приїзду я заселився до своїх друзів. Вони виявились дуже гостинними, незважаючи на те, що мешкав у них аж тиждень :). У них прикольний вигляд з балкона на місто. Правда вони мешкають якраз біля розв'язки трас (їх тут називають motorway, у Штатах - highway), тому, як і на моїй попередній хаті, тут завжди галасно. Цей час я мав ДУЖЕ активно вчитися (бо пропустив 1-й тиждень) і не менш активно шукати хату.

Після багатьох невдалих спроб, мені все-таки вдалося знайти те, що шукав. Оскільки в мене тепер велосипед, який я притягнув з України (слава богу що авіакомпанії надають цю послугу безплатно) - нарешті я зміг поселитися не в галасному центрі міста (так званий Auckland CBD - Central Business District), а в тихішому районі. 5 км. або 20 хвилин на вєліку до універа мене цілком влаштовували, зважаючи на кілька позитивних факторів мого нового житла, а саме:
- тихий район;
- будинок, а не апартамент (тобто є де посушити одяг, є сарайчик для вєліка, і, загалом, набагато більше простору);
- неймовірно дешева як для місцевих цін пропозиція.

Будинок цей старий, з високими стелями, і досить великий. В ньому живе старенький, але жвавий, професор з права (він виявляється колись навіть в Кембріджі викладав). Ми троє живемо у так-званій прибудові (на фотці мої 2 віконця зліва). Ми - це я, студент з Таїланду (19 років) а також чувак з Аргентини (32 роки, працює).










Сам професор (саме так ми його називаємо) дуже чудернацький і любить жартувати.

На фотці можна побачити що у мене тепер чимала кімната (рази в 2 більша за попередню) де є стіл, шафа і навіть тумба (взагалі розкіш порівняно з попереднім житлом).

Мій новий райончик (тут це називають suburb) має чимало виходів до води. Пляжами їх назвати не можна і купатися тут не скажу що дуже класно. Якщо потрапиш на відплив, то можна побачити всі водорості. Тим не менше, якщо пощастить потрапити на приплив і сонячну погоду - чому б ні (мені це вдалося 1 раз).

Є ще кілька речей, які роблять моє життя тут кращим порівняно з попереднім семестром. Однією з них є те, що у мене є велосипед, і я тепер мобільний. Раніше я скрізь ходив пішки через високі ціни на автобус (мінімум 1,6 ківідолар, що дорівнює 8 гривням). По-друге, я набрав з України теплих речей і тепер не буду наївним туристом який думає, що НЗ - тепла країна, і гідно зустріну зиму. Ну і найважливіше - тепер я студент-магістр (postgraduate student). Окрім того, що у мене вдвічі збільшується навантаження, позитивних факторів, все-таки, значно більше:
- предмети проводяться в групах; багато людей слухають одні й ті самі предмети і тепер значно легше завести друзів;
- на рівні postgraduate тут набагато більше ківійців (а не мігрантів з галімою англійською як у попередньому семестрі);
- у магістрів є певні вигоди - окремий комп'ютерний клас, шкафчики, кімнати "для кави", а також прикольне місце де можна пообідати (на фото). У всі ці місця доступ лише по картках.

Також я нещодавно відкрив для себе вуличний базар, де можна неймовірно дешево купити фрукти й овочі. Це 10 км від мене (вєлік рулєз). Там я купив 5 кг ківі за 2 NZ$ (10 грн.). Короче кажучи, набрав стільки, скільки зміг довести (ой як тяжко це було!!!)

Ну і на завершення скажу, що сьогодні я перший раз спік домашній хліб (після двох невдалих спроб вчора). Більше ніколи в супермаркеті не куплятиму. План на вихідні - навчитись робити імбирне пиво.